Володимир Миколайович Сосюра — видатний український письменник, поет-лірик, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота».
Біографія
Сосюра Володимир (1898—1965), видатний український поет радянської доби, народився на ст. Дебальцеве (Донбас), мати — із Кам’яного Броду (Луганськ). За походженням по батьку не був українцем. Його батько мав французьке коріння. Закінчив сіль. і вчився в агрономічній школі, з дитячих літ працював на шахтах і виробнях Донбасу; брав участь у громадянській війні, спершу в армії УНР, про перебування в якій надрукував у журналі «Червоний Шлях» (1925, 1 — 2) спогади «З минулого»; пізніше в Червоній армії. По закінченні громадянської війни вчився в Ком. Університеті в Харкові (1922 — 23) і на робфаці при Харківському Інституті Народився Освіти (1923 — 25); належав до літ. організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
Перший вірш (рос. мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися не друковані вірші С. (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша зб. «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому рев.-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Цій темі С. присвятив і багато ін. творів пізніше, в яких органічно поєднується інтимне з гром. і заг.-людським зб. «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Золоті шуліки» (1927) і низка ін. Уже в перших зб. С. виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю, рев. запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні джерела, якими живилася лірика С. (нар. творчість, Т. Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на ориґінальний стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням. Починаючи вже з раннього періоду творчості в поезії С. знайшли відображення і суперечності його доби типова для укр. інтелігента 20-их pp. неможливість поєднати відданість больш. революції з почуттям нац. обов'язку поема про внутр. роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930). відразу по виході заборонена зб. «Серце» (1931). Сосюра того часу потужно пробивається мотив укр. патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930). На поч. 30-их pp. це призвело С. до конфлікту з ком. партією, чл. якої він був з 1920. На тлі голодової смерти мільйонів укр. селян, і репресій та розстрілів діячів української культури за постишевщини це довело С. до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-их pp. C., поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та ін. 1942 — 44 °C. воєнний кореспондент. З того часу зб. «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та ін. З повоєнних зб. визначніші «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в творчості С. посідають також ширші епічні полотна поеми «1871» (1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).
У 1948 C. відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була ст. в газ. «Правда», яка обвинувачувала С. у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, не зважаючи на велику продуктивність (понад 40 зб. поезій), творчі досягнення С. були значно нижчі від його можливостей.
